Ципрофлоксацин инструкция по применению уколы внутримышечно

Антибиотик Ципрофлоксацин

Согласно инструкции, лекарство относится к категории фторхинолонов и антибактериальных препаратов. Относительно фармакологии он входит в группу фторхинолонов. Функция лекарства – нарушить структуру ДНК аэробных и анаэробных микроорганизмов, не допустить синтез образования белковых структур. Этот эффект используется для антибактериальной терапии инфекционно-воспалительных заболеваний, вызванных указанными патогенными микроорганизмами.

Форма выпуска Ципрофлоксацина (латинское название – ciprofloxacin)

Действующее вещество

Дозировка

Краткое описание

Вспомогательные вещества

Таблетки для перорального применения

Ципрофлоксацина гидрохлорида

250, 500 или 750 мг

Покрыты пленочной оболочкой, внешний вид зависит от производителя и дозировки.

крахмал картофельный;

двуокись кремния коллоидная безводная;

кроскармеллоза натрия;

гипромеллоза;

кукурузный крахмал;

полисорбат 80;

макрогол 6000;

титана диоксид.

Капли глазные и ушные 0,3%

3 мг/мл

Бесцветная, прозрачная или слегка желтоватая жидкость. Продается в полимерных флаконах-капельницах по 1 штуке в картонной упаковке.

трилон Б;

бензалкония хлорид;

очищенная вода;

натрия хлорид.

Инфузионный раствор в ампулах для капельниц

2 мг/мл

Бесцветная прозрачная или слегка окрашенная жидкость во флаконах объемом 100 мл.

разбавленная соляная кислота;

хлорид натрия;

эдетат динатрия;

вода;

молочная кислота.

Глазная мазь

3 мг/мл

Выпускается в алюминиевых тубах, расфасованных по картонным упаковкам.

Концентрат для приготовления раствора для инфузий

100 мг

Слегка зеленовато-желтая или бесцветная прозрачная жидкость по 10 мл во флаконе. Они продаются по 5 штук в упаковке.

динатрия эдетата дигидрат;

вода для инъекций;

хлористоводородная кислота;

молочная кислота;

натрия гидроксид.

Согласно инструкции, все формы медикамента обладают широким антибактериальным спектром действия в отношении грамположительных и грамотрицательных аэробных и анаэробных бактерий, таких как:

  • Mycobacterium tuberculosis;
  • Brucella spp.;
  • Listeria monocytogenes;
  • Mycobacterium kansasii;
  • Chlamydia trachomatis;
  • Legionella pneumophila;
  • Mycobacterium avium-intracellulare.

https://www.youtube.com/watch?v=ytpolicyandsafety

Стафилококки, устойчивые к метициллину, не чувствительны и к ципрофлоксацину. Действие на Treponema pallidum не проявляется. Умеренно чувствительными к лекарству являются бактерии Streptococcus pneumoniae и Enterococcus faecalis. Препарат воздействует на указанные микроорганизмы за счет угнетения их ДНК и подавления ДНК-гиразы.

Ципрофлоксацин – инструкция по применению в качестве общей причины назначения указывает лечение бактериальных инфекций кожи, органов малого таза, суставов, костей, дыхательных путей, вызванных чувствительными к лекарству микроорганизмами. Среди таких патологий инструкция выделяет следующие:

  • иммунодефицитные состояния при нейтропении или после применения иммуносупрессоров;
  • бактериальный простатит;
  • госпитальная пневмония, связанная с искусственной вентиляцией легких;
  • инфекции гепатобилиарной системы;
  • инфекционная диарея;
  • профилактика инфицирования у больных панкреонекрозом;
  • острые и подострые конъюнктивиты;
  • хронический дакриоцистит;
  • мейбомит;
  • бактериальная язва роговицы;
  • кератит;
  • блефарит;
  • предоперационная профилактика инфекций в офтальмохирургии.

Передозировка

Схема лечения определяется видом и тяжестью инфекции. Ципрофлоксацин – инструкция по его применению указывает 3 способа использования. Препарат может применяться наружно, внутренне или в виде инъекций. На дозировку влияет и функция почек, а иногда возраст и масса тела. Для пожилых людей и детей она значительно ниже.

Для взрослого суточная доза находится в пределах от 500 мг до 1,5 г. Ее делят на 2 приема с интервалами по 12 часов. Чтобы исключить кристаллизацию солей, антибиотик запивают большим количеством жидкости (главное – не молоком). Лечение длится до полного купирования симптомов инфекционного заболевания и еще пару дней после.

Офтальмологический препарат закапывают по 1-2 капли в конъюнктивальный мешок пораженного глаза через каждые 4 часа. Согласно инструкции, при более тяжелых инфекциях используют 2 капли. Для лечения заболевания отоларингологии лекарством закапывают уши, предварительно очистив наружный слуховой проход.

Глазную мазь в небольших количествах закладывают за нижнее веко пораженного глаза по несколько раз на протяжении дня. Эта форма выпуска не настолько широко распространена, ведь существуют капли. Выпускается она лишь одним заводом – ОАО Татхимфармпрепараты. По этой причине и ввиду удобства применения чаще используют глазные капли, а не мазь.

Раствор вводят в виде внутривенных инфузий. Взрослому пациенту Ципрофлоксацин в ампулах назначается капельницами с суточной дозировкой 200-800 мг. При поражениях суставов и костей вводят по 200-400 мг дважды за сутки. Лечение длится примерно от 7 до 10 дней. Ампулы объемом по 200 мл назначают внутривенно для введения на протяжении получаса, а по 400 мл – в течение часа. Их можно сочетать с раствором натрия хлорида. Ципрофлоксацин уколы для внутримышечного введения пациентам не назначают.

Преимуществом всех форм медикамента является хорошая переносимость, но у некоторых пациентов все же отмечаются побочные реакции, такие как:

  • головная боль;
  • тремор;
  • головокружение;
  • утомление;
  • возбуждение.

Это часто встречаемы негативные реакции на применение Ципрофлоксацина. Инструкция указывает и на более редкие побочные эффекты. В ряде случае у пациентов могут наблюдаться:

  • внутричерепная гипертензия;
  • приливы;
  • потливость;
  • боль в животе;
  • тошнота или рвота;
  • гепатит;
  • тахикардия;
  • депрессия;
  • кожный зуд;
  • метеоризм.

Судя по отзывам, в исключительных случаях у пациентов развиваются бронхоспазмы, анафилактический шок, синдром Лайелла, креатинин, васкулит. при использовании в отологии препарат может вызвать звон в ушах, дерматит, головную боль. Применяя медикамент для лечения глаз, можно почувствовать:

  • ощущение присутствия в глазу инородного тела, дискомфорт и покалывание;
  • появление белого налета на глазном яблоке;
  • гиперемия конъюнктивы;
  • слезотечение;
  • снижение остроты зрения;
  • фотофобия;
  • отек век;
  • окрашивание роговицы.

Таблетки. Внутрь, натощак, запивая достаточным количеством жидкости. При неосложненных инфекциях почек и мочевыводящих путей, нижних отделов дыхательных органов — по 0,25 г 2 раза в сутки (при осложненных — по 0,5 г 2 раза в сутки). Для лечения гонореи — 250–500 мг однократно. При гинекологических заболеваниях, энтерите и колите тяжелого течения и высокой температурой, простатите, остеомиелите — по 0,5 г 2 раза в сутки (для лечения банальной диареи — 250 мг 2 раза в сутки). Длительность лечения — в среднем 7–10 дней.

При нарушении функции почек необходима коррекция режима дозирования: при Cl креатинина более 50 мл/мин — обычный режим дозирования, 30–50 мл/мин — 250–500 мг 1 раз в 12 ч, 5–29 мл/мин — 250–500 мг 1 раз в 18 ч, больным, находящимся на гемо- или перитонеальном диализе — после диализа 250–500 мг 1 раз в 24 ч.

Капли глазные. При легкой и умеренно-тяжелой инфекции — по 1–2 капли в конъюнктивальный мешок пораженного глаза (или обоих глаз) каждые 4 ч. При тяжелой инфекции — по 2 капли каждый час. После улучшения состояния дозу и частоту инстилляций уменьшают.

Раствор для инфузий. В/в, капельно. Продолжительность инфузии составляет 30 мин при дозе 0,2 г и 60 мин — при дозе 0,4 г. Инфузионные растворы, готовые к использованию, можно совмещать с 0,9 % раствором натрия хлорида, раствором Рингера и лактатным раствором Рингера, 5 % и 10 % раствором глюкозы (декстрозы), 10 % раствором фруктозы, а также раствором, содержащим 5 % раствор глюкозы (декстрозы) с 0,225 % или 0,45 % раствором натрия хлорида.

Ципрофлоксацин инструкция по применению уколы внутримышечно

При неосложненных инфекциях мочевыводящих путей, инфекциях нижних отделов дыхательных путей разовая доза — 0,2 г; при осложненных инфекциях верхних отделов мочевыводящий путей, при тяжелом течении инфекций (в т.ч. пневмонии, остеомиелите) разовая доза — 0,4 г. При необходимости в/в лечения особенно тяжелых, угрожающих жизни или рецидивирующих инфекциях, вызванных Pseudomonas, стафилококками или Streptococcus pneumoniae, доза может быть увеличена до 0,4 г с кратностью введения до 3 раз в сутки. Продолжительность лечения при остеомиелите может достигать до 2 мес.

https://www.youtube.com/watch?v=ytabout

При хроническом носительстве сальмонелл — по 0,2 г 2 раза в сутки; курс лечения — до 4 нед. При необходимости дозировка может быть увеличена до 0,5 г 3 раза в сутки.

При острой гонорее однократно — 0,1 г.

Для профилактики инфекций при хирургических вмешательствах — 0,2–0,4 г за 0,5–1 ч до операции; при продолжительности операции свыше 4 ч вводят повторно в той же дозе.

Средняя длительность лечения: 1 день — при острой неосложненной гонорее и цистите; до 7 дней — при инфекциях почек, мочевыводящих путей и брюшной полости, в течение всего периода нейтропенической фазы — у больных с ослабленными защитными силами организма, но не более 2 мес — при остеомиелите и 7–14 дней — при всех остальных инфекциях.

Лечение следует проводить еще не менее 3 дней после нормализации температуры или исчезновения клинических симптомов.

При скорости клубочковой фильтрации (Cl креатинина 31–60 мл/мин/1,73 м2 или сывороточной концентрации креатинина 1,4–1,9 мг/100 мл) максимальная суточная доза — 0,8 г.

При скорости клубочковой фильтрации ниже 30 мл/мин/1,73 м2 или сывороточной концентрации креатинина выше 2 мг/100 мл максимальная суточная доза — 0,4 г.

Пожилым пациентам дозу снижают на 30%.

При перитонитах допустимо использовать интраперитонеальное введение инфузионных растворов в дозе 50 мг 4 раза в сутки на 1 л диализата.

После в/в применения можно продолжить лечение перорально.

Лечение: промывание желудка, проведение обычных мер неотложной помощи, обеспечение достаточного поступления жидкости. Гемо- или перитонеальным диализом выводится незначительная часть препарата. Специфический антидот неизвестен.

Специфических симптомов при передозировке Ципрофлоксацина нет. Больному показано промывание желудка, прием рвотных препаратов, создание кислой реакции мочи, введение большого объема жидкости. Все мероприятия следует проводить на фоне поддержания функции жизненно важных систем и органов.

Перитонеальный диализ и гемодиализ способствуют выведению 10% принятой дозы.

Специфического антидота у препарата нет.

Особые указания

Из-за вероятности возникновения побочных эффектов со стороны ЦНС у пациентов с ее патологией в анамнезе препарат может применяться исключительно по жизненным показаниям.

С осторожностью назначают Ципрофлоксацин при понижении порога судорожной готовности, эпилепсии,  поражениях мозга, тяжелом церебросклерозе (повышается вероятность нарушения кровоснабжения и инсульта), при серьезных нарушениях функции печени/почек, в пожилом возрасте.

В период лечения рекомендуется избегать УФ и солнечного облучения и повышенной физической активности, контролировать кислотность мочи и питьевой режим.

У пациентов с щелочной реакцией мочи фиксировались случаи кристаллурии. Во избежание ее развития недопустимо превышать терапевтическую дозу препарата. Кроме того, больному требуются обильное питье и поддержание кислой реакции мочи.

Боли в сухожилиях и появление признаков тендовагинита являются сигналом для прекращения лечения, поскольку не исключена вероятность воспаления/разрыва сухожилия.

https://www.youtube.com/watch?v=ytpress

Ципрофлоксацин может тормозить скорость психомоторных реакций (в особенности на фоне алкоголя), о чем следует помнить пациентам, работающим с потенциально опасными устройствами.

При развитии тяжелой диареи, следует исключить псевдомембранозный колит, т.к. указанное заболевание является противопоказанием к применению препарата.

При необходимости одновременного в/в введения барбитуратов следует контролировать функцию ССС: в частности, показатели ЭКГ, ЧСС, АД.

Жидкая офтальмологическая форма препарата не предназначена для внутриглазных инъекций.

При закапывании препарата не следует прикасаться кончиком пипетки к глазу. Флакон необходимо закрывать после каждого использования.

Если у пациента в анамнезе есть патология центральной нервной системы, то Ципрофлоксацин ему не назначают, ведь препарат имеет в ее отношении ряд побочных эффектов. С осторожностью его используют и при эпилепсии, тяжелом церебросклерозе, поражениях мозга и сниженном пороге возникновения судорог. Пожилой возраст, серьезные нарушения функции почек или печени тоже являются поводом для ограничения Ципрофлоксацина. Другие особенности применения лекарства:

  • появления признаков тендовагинита и боль в сухожилиях является поводом для отмены препарата, иначе есть риск разрыва или заболеваний сухожилия;
  • пациентам с щелочной реакцией мочи снижают терапевтическую дозу, чтобы исключить развитие кристаллурии;
  • пациентам, работающим с потенциально опасными устройствами, стоит знать, что лекарство может влиять на скорость психомоторных реакций, особенно на фоне употребления алкоголя;
  • при длительной диарее необходимо исключить диагноз псевдомембранозного колита;
  • во время лечения нужно избегать длительного пребывания на солнечном свете и повышенной физической активности, следить за питьевым режимом и кислотностью мочи.

Фармакологічні властивості

Ципрофлоксацин инструкция по применению уколы внутримышечно

Фармакодинаміка.

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу ІІ (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, необхідних для реплікації, транскрипції, репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК.

Ефективність засобу переважно залежить від взаємозв’язку між максимальною концентрацією препарату у сироватці крові (Cmax) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену, а також від залежності між площею зони під кривою «концентрація – час» (AUC) та МІК.

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути набута поетапно, шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що виникає внаслідок цього, різна. Разові мутації можуть не призводити до клінічної резистентності, але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох або всіх активних речовин класу.

Резистентність, що забезпечується непроникністю або механізмом рефлюксної помпи, по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожної з них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах.

Відзначалася опосередкована плазмідами резистентність, кодована qnr-генами.

Спектр антибактеріальної активності.

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми

Чутливі

Резистентні

Enterobacteriaceae

£ 0,5 мг/л

{amp}gt; 1 мг/л

Pseudomonas spp. 

£ 0,5 мг/л

{amp}gt; 1 мг/л

Acinetobacter spp.

£ 1 мг/л

{amp}gt; 1 мг/л

Staphylococcus spp.1

£ 1 мг/л

{amp}gt; 1 мг/л

Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis

£ 0,5 мг/л

{amp}gt; 0,5 мг/л

Neisseria gonorrhoeae

£ 0,03 мг/л

{amp}gt; 0,06 мг/л

Neisseria meningitidis

£ 0,03 мг/л

{amp}gt; 0,06 мг/л

Не пов’язані з видами контрольні точки*

£ 0,5 мг/л

{amp}gt; 1 мг/л

1 Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину мають відношення до терапії із застосуванням високих доз.

* Не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Їх використовують тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

https://www.youtube.com/watch?v=upload

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Чутливі (зазвичай) види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні  мікроорганізми

Bacillus anthracis (1)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Aeromonas spp.

Brucella spp.

Citrobacter koseri

Francisella tularensis

Haemophilus ducreyi

Haemophilus influenzae*

Legionella spp.

Moraxella catarrhalis*

Neisseria meningitidis

Pasteurella spp.

Salmonella spp.*

Shigella spp.*

Vibrio spp.

Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми

Mobiluncus

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis ($)

Chlamydia pneumoniae ($)

Mycoplasma hominis ($)

Mycoplasma pneumoniae ($)

Види, для яких можливий розвиток набутої резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Enterococcus faecalis ($)

Staphylococcus spp.*(2)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Acinetobacter baumannii

Burkholderia cepacia *

Campylobacter spp. *

Citrobacter freundii*

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae*

Escherichia coli*

Klebsiella oxytoca

Klebsiella pneumoniae*

Morganella morganii*

Neisseria gonorrhoeae*

Proteus mirabilis*

Proteus vulgaris*

Providencia spp.

Pseudomonas aeruginosa*

Pseudomonas fluorescens

Serratia marcescens*

Анаеробні мікроорганізми

Peptostreptococcus spp.

Propionibacterium acnes

Мікроорганізми, початково резистентні до ципрофлоксацину

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Actinomyces

Enteroccus faecium

Listeria monocytogenes

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Stenotrophomonas maltophilia

Анаеробні мікроорганізми

За винятком зазначених вище

Інші мікроорганізми

Mycoplasma genitalium

Ureaplasma urealitycum

* Клінічна ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями.

 Показник резистентності ≥ 50 % в одній або більше країн ЄС.

($) Природна середня чутливість у разі відсутності набутого механізму резистентності.

(1) Були проведені дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-крапельним шляхом спорами Bacillus anthracis; ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків одразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче інфікуючої дози. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro у тварин разом із обмеженими даними, отриманими в людей. Лікування тривалістю 2 місяці пероральною формою ципрофлоксацину у дозі 500 мг двічі на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибірською виразкою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

(2) Метицилін-резистентний Staphylococcus aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить близько 20‒50 % і є зазвичай високим у госпітальних ізолятів.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.

При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.

60-хвилинна внутрішньовенна інфузія 200 мг ципрофлоксацину або пероральне введення 250 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою концентрація/час (AUC). 

60-хвилинна внутрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була біоеквівалентною пероральній дозі 500 мг кожні 12 годин відносно AUC.

При внутрішньовенному введенні 400 мг протягом 60 хвилин кожні 12 годин показник Cmax був аналогічний при прийомі пероральної форми у дозі 750 мг.

Таблетки Ципрофлоксацин в упаковке

При внутрішньовенному введенні 400 мг ципрофлоксацину протягом 60 хвилин кожні 8 годин показник AUC був аналогічний даному показнику при пероральному прийомі 750 мг кожні 12 годин.

Розподіл.

Ступінь зв’язування ципрофлоксацину з білками низький (20‒30 %). У плазмі ципрофлоксацин присутній значним чином у неіонізованій формі; об’єм розподілу у стаціонарному стані значний – 2–3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня у різних тканинах, таких як легені (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), пазухи, ділянки запалення (рідина пухирів, зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує рівні препарату у плазмі крові.

Біотрансформація.

Визначено невеликі концентрації чотирьох метаболітів, таких як десетиленципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (МЗ) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти також проявляють протимікробні властивості in vitro, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Вирусы под микроскопом

Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2.

Ципрофлоксацин головним чином виводиться нирками та меншою мірою – з фекаліями.

Виділення ципрофлоксацину (% дози)

Внутрішньовенне введення

Сеча

Кал

Ципрофлоксацин

61,5

15,2

Метаболіти (М1‒М4)

9,5

2,6

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс організму – 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин зазнає як гломерулярної фільтрації, так і канальцієвої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину подовжується до 12 годин.

Предлагаем ознакомиться:  Арлет таблетки инструкция по применению цена лекарства

Позаренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції у кишечнику та метаболізму. 1 % від дози виводиться з жовчю.

Дані з фармакокінетики у дітей обмежені.

У ході досліджень з участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності Cmax і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення Cmax і AUC не спостерігалося.

У 10 дітей із тяжким сепсисом віком до 1 року показник Cmax становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6‒8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7‒11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8‒32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11‒23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах.

Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4‒5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – від 50 % до 80 %.

Для детей

Детям Ципрофлоксацин можно применять в качестве препарата 2 и 3-й линии для лечения осложненных ИМП и пиелонефрита, вызванных E. coli (клинические исследования проводились в группе детей 1-17 лет), для снижения риска развития или прогрессирования сибирской язвы в случае аэрогенного контакта с B. anthracis.

Также его назначают для лечения вызванных P. aeruginosa легочных осложнений у детей с муковисцидозом (клинические исследования проводились в группе пациентов 5-17 лет).

Во время исследований лечение назначалось только пациентам с указанными выше диагнозами. Опыт применения при наличии других показаний ограничен.

Дозировка детям подбирается в зависимости от диагноза.

Ципрофлоксацин детям разрешен, но только с определенного возраста. Лекарство используют как препарат второй или третьей линии при лечении у ребенка осложненных инфекций мочевых путей или пиелонефрита, которые были спровоцированы кишечной палочкой. Еще одним показанием к применению является риск развития сибирской язвы после контакта с возбудителем инфекции и легочные осложнения при муковисцидозе.

Показання

Показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Ушные и глазные капли Ципрофлоксацин в упаковке

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі.

  • Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
  • загострення хронічного обструктивного захворювання легень;
  • бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі або при бронхоектазах;
  • пневмонія.
  • Хронічний гнійний отит середнього вуха.
  • Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.
  • Інфекції сечового тракту.
  • Інфекції статевого тракту:
  • орхоепідидиміт, зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae;
  • запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.
  • Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників).
  • Інтраабдомінальні інфекції.
  • Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
  • Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
  • Інфекції кісток та суглобів.
  • Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна застосовувати при веденні пацієнтів із нейтропенією, якщо існує підозра, що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки.

  • Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).
  • Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.
  • Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Лікування повинен розпочинати лікар, який має досвід лікування муковісцидозу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину гідрохлорид, до інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Условия хранения препарата Ципрофлоксацин-АКОС

Таблетки, раствор для инфузий. Инфекции дыхательных путей, ЛОР-органов, почек и мочевыводящих путей, половых органов, пищеварительной системы (в т.ч. рта, зубов), желчного пузыря и желчевыводящих путей, кожных покровов, слизистых оболочек и мягких тканей, опорно-двигательного аппарата, вызванные чувствительными микроорганизмами.

https://www.youtube.com/watch?v=ytdev

Глазные капли. Инфекционно-воспалительные заболевания глаз: острый и подострый конъюнктивит, блефарит, блефароконъюнктивит, кератит, кератоконъюнктивит, бактериальная язва роговицы, хронический дакриоцистит, мейбомит, инфекционные поражения глаз после травм или попадания инородного тела. Пред- и послеоперационная профилактика инфекционных осложнений в офтальмохирургии.

В защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °C (не замораживать).

Хранить в недоступном для детей месте.

таблетки, покрытые пленочной оболочкой 250 мг — 5 лет.

таблетки, покрытые пленочной оболочкой 500 мг — 5 лет.

таблетки, покрытые пленочной оболочкой 750 мг — 5 лет.

таблетки, покрытые оболочкой 250 мг — 2 года.

капли глазные 0.3% — 2 года. После вскрытия — 1 мес.

раствор для инфузий 2 мг/мл — 2 года.

Не применять по истечении срока годности, указанного на упаковке.

Синонимы нозологических групп

Рубрика МКБ-10 Синонимы заболеваний по МКБ-10
H00.0 Гордеолум и другие глубокие воспаления век Мейбомиит
Мейбомит
Ячмень
H01.0 Блефарит Блефариты
Воспаления век
Воспалительные заболевания век
Демодекозный блефарит
Поверхностная бактериальная инфекция глаз
Поверхностная инфекция глаза
Чешуйчатый блефарит
H04.3 Острое и неуточненное воспаление слезных протоков Бактериальный дакриоцистит
Дакриоцистит
Хронический дакриоцистит
H10 Конъюнктивит Бактериальный конъюнктивит
Коньюнктивит инфекционно-воспалительный
Поверхностная инфекция глаза
Синдром красного глаза
Хронический неинфекционный конъюнктивит
H10.3 Острый конъюнктивит неуточненный Острый конъюнктивит
H10.4 Хронический конъюнктивит Папиллярный конъюнктивит
Фликтенулезный кератоконъюнктивит
Хронический аллергический конъюнктивит
Хроническое воспаление конъюнктивы
H10.5 Блефароконъюнктивит Блефароконъюнктивиты
Стафиллококковый блефароконъюнктивит
Хронический блефароконъюнктивит
H10.9 Конъюнктивит неуточненный Вторично инфицированные конъюнктивиты
Гиперпапиллярный конъюнктивит
Катаральный конъюнктивит
Круглогодичный конъюнктивит
Негнойные конъюнктивиты
Негнойные формы конъюнктивита
Негнойный конъюнктивит
Неинфекционный конъюнктивит
Подострый конъюнктивит
Трахомный конъюнктивит
H16 Кератит Аденовирусный кератит
Бактериальные кератиты
Весенний кератит
Глубокий кератит без поражения эпителия
Глубокий кератит без повреждения эпителия
Дисковидный кератит
Древовидный кератит
Кератит rosacea
Кератит с деструкцией роговицы
Поверхностный кератит
Поверхностный точечный кератит
Точечный кератит
Травматический кератит
H16.0 Язва роговицы Аллергическая краевая язва роговицы
Аллергическая язва роговицы
Бактериальная язва роговицы
Гнойная язва роговицы
Гнойные язвы роговицы
Изъязвление роговицы
Изъязвления поверхностных слоев роговицы
Кератит с изъязвлениями роговицы
Кератомаляция
Корнеальная язва
Краевая язва роговицы
Рецидивирующие эрозии роговицы
Рецидивирующие язвы роговицы
Септическая язва роговицы
Травматическая эрозия роговицы
Трофические язвы роговицы
Эпителиальные точечные кератиты
Эрозия роговицы
Язва краевая
Язва роговицы
Язвенный кератит
H16.2 Кератоконъюнктивит Бактериальные кератоконъюнктивиты
Весенний кератоконъюнктивит
Глубокие формы аденовирусного кератоконъюнктивита
Инфекционные конъюнктивиты и кератоконъюнктивиты, обусловленные Chlamydia trachomatis
Острый аллергический кератоконъюнктивит
Фликтенулезный кератоконъюнктивит
Хронический аллергический кератоконъюнктивит
S05 Травма глаза и глазницы Непроникающее ранение глазного яблока
Поверхностная травма роговицы
Посттравматическая кератопатия
Посттравматическая центральная дистрофия сетчатки
Проникающее ранение роговицы
Проникающие ранения роговицы
Ранения глаза проникающие
Состояние после травм глаза
Состояние после травм глазного яблока
Состояние после травмы глазного яблока
Травмы переднего отдела глаза
Травмы роговицы
Травмы тканей глаз
Травмы тканей глаза
Z100* КЛАСС XXII Хирургическая практика Абдоминальная операция
Аденомэктомия
Ампутация
Ангиопластика коронарных артерий
Ангиопластика сонных артерий
Антисептическая обработка кожи при ранениях
Антисептическая обработка рук
Аппендэктомия
Атероэктомия
Баллонная коронарная ангиопластика
Вагинальная гистерэктомия
Венечный байпас
Вмешательства на влагалище и шейке матки
Вмешательства на мочевом пузыре
Вмешательство в полости рта
Восстановительно-реконструктивные операции
Гигиена рук медицинского персонала
Гинекологическая хирургия
Гинекологические вмешательства
Гинекологические операции
Гиповолемический шок при операциях
Дезинфекция гнойных ран
Дезинфекция краев ран
Диагностические вмешательства
Диагностические процедуры
Диатермокоагуляция шейки матки
Длительные хирургические операции
Замена фистульных катетеров
Инфекция при ортопедических хирургических вмешательствах
Искусственный клапан сердца
Кистэктомия
Кратковременные амбулаторные хирургические вмешательства
Кратковременные операции
Кратковременные хирургические процедуры
Крикотиреотомия
Кровопотеря при хирургических вмешательствах
Кровотечение во время операции и в послеоперационном периоде
Кульдоцентез
Лазеркоагуляция
Лазерокоагуляция
Лазерокоагуляция сетчатки
Лапароскопия
Лапароскопия в гинекологии
Ликворная фистула
Малые гинекологические операции
Малые хирургические вмешательства
Мастэктомия и последующая пластика
Медиастинотомия
Микрохирургические операции на ухе
Мукогингивальные операции
Наложение швов
Небольшие хирургические вмешательства
Нейрохирургическая операция
Обездвиживание глазного яблока в офтальмохирургии
Орхиэктомия
Осложнения после удаления зуба
Панкреатэктомия
Перикардэктомия
Период реабилитации после хирургических операций
Период реконвалесценции после хирургических вмешательств
Перкутанная транслюминальная венечная ангиопластика
Плевральный торакоцентез
Пневмонии послеоперационные и посттравматические
Подготовка к хирургическим процедурам
Подготовка к хирургической операции
Подготовка рук хирурга перед операцией
Подготовка толстой кишки к хирургическим вмешательствам
Послеоперационная аспирационная пневмония при нейрохирургических и торакальных операциях
Послеоперационная тошнота
Послеоперационные кровотечения
Постоперационная гранулема
Постоперационный шок
Ранний послеоперационный период
Реваскуляризация миокарда
Резекция верхушки корня зуба
Резекция желудка
Резекция кишечника
Резекция матки
Резекция печени
Резекция тонкой кишки
Резекция части желудка
Реокклюзия оперированного сосуда
Склеивание тканей при хирургических вмешательствах
Снятие швов
Состояние после глазных операций
Состояние после оперативных вмешательств
Состояние после оперативных вмешательств в полости носа
Состояние после резекции желудка
Состояние после резекции тонкого кишечника
Состояние после тонзилэктомии
Состояние после удаления двенадцатиперстной кишки
Состояние после флебэктомии
Сосудистая хирургия
Спленэктомия
Стерилизация хирургического инструмента
Стерилизация хирургического инструментария
Стернотомия
Стоматологические операции
Стоматологическое вмешательство на пародонтальных тканях
Струмэктомия
Тонзиллэктомия
Торакальная хирургия
Торакальные операции
Тотальная гастрэктомия
Трансдермальная внутрисосудистая коронарная ангиопластика
Трансуретральная резекция
Турбинэктомия
Удаление зуба
Удаление катаракты
Удаление кист
Удаление миндалин
Удаление миомы
Удаление подвижных молочных зубов
Удаление полипов
Удаление сломанного зуба
Удаление тела матки
Удаление швов
Уретротомия
Фистула ликворопроводящих путей
Фронтоэтмоидогайморотомия
Хирургическая инфекция
Хирургическая обработка хронических язв конечностей
Хирургическая операция
Хирургическая операция в области анального отверстия
Хирургическая операция на толстой кишке
Хирургическая практика
Хирургическая процедура
Хирургические вмешательства
Хирургические вмешательства на ЖКТ
Хирургические вмешательства на мочевыводящих путях
Хирургические вмешательства на мочевыделительной системе
Хирургические вмешательства на мочеполовой системе
Хирургические вмешательства на сердце
Хирургические манипуляции
Хирургические операции
Хирургические операции на венах
Хирургическое вмешательство
Хирургическое вмешательство на сосудах
Хирургическое лечение тромбозов
Хирургия
Холецистэктомия
Частичная резекция желудка
Чрезбрюшинная гистерэктомия
Чрезкожная транслюминальная коронарная ангиопластика
Чрескожная транслюминальная ангиопластика
Шунтирование коронарных артерий
Экстирпация зуба
Экстирпация молочных зубов
Экстирпация пульпы
Экстракорпоральное кровообращение
Экстракция зуба
Экстракция зубов
Экстракция катаракты
Электрокоагуляция
Эндоурологические вмешательства
Эпизиотомия
Этмоидотомия

Условия продажи и хранения

По рецепту.

Врач слушает легкие ребенка

Rp: Ciprofloxacini 0,25 (0,5)

D.t.d. N 10 in tab.

S. 250 мг (1 таблетка) 2 р/д

Хранить препарат следует при комнатной температуре, в месте, недоступном для детей.

Все формы выпуска препарата отпускаются только по рецепту врача. Место для их хранения должно быть труднодоступным для детей и мало освещенным. По инструкции рекомендуемая температура – комнатная. Срок годности зависит от формы выпуска и составляет:

  • 3 года – для таблеток;
  • 2 года – для раствора, ушных и глазных капель.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Препарати, які подовжують інтервал QT.

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.

Тизанідин.

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). У ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення Сmax у 7 разів, діапазон – 4‒21 раз;

Метотрексат.

Девушка чешет кожу на руке

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок.

Інші похідні ксантину.

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомляли про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

https://www.youtube.com/watch?v=https:accounts.google.comServiceLogin

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин.

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові в цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомляли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно.

Дулоксетин.

Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Таблетки Абактал в упаковке

Ропінірол.

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і Сmax ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і внутрішньовенних лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.

Клозапін.

title

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються під час і одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Силденафіл.

Cmax і AUC силденафілу зросли приблизно в два рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Агомелатин.

У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 помітно інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному введенні.

Золпідем.

Сумісне застосування ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему у крові. Одночасне призначення не рекомендується.

Аналоги Ципрофлоксацина

Ципромед
Нормакс
Норфлоксацин

Синонимы: Ципрофлоксацин-Тева, Басиджен, Ципрофлоксацин-ФПО, Ифиципро, Ципрофлоксацин-Промед, Проципро, Ципрофлоксацин-АКОС, Ципринол, Ципродокс, Цифран, Экоцифол, Цепрова.

https://www.youtube.com/watch?v=ytadvertise

Аналоги Ципрофлоксацина со сходным механизмом действия: Абактал, Гатиспан, Заноцин, Ивацин, Левотек, Левофлоксацин, Моксимак, Нолицин, Офлоксацин, Офлоцид, Пефлоксацин, Элефлокс.

Синонимами Ципрофлоксацина являются Ципродокс, Басиджен, Проципро, Промед, Ифиципро, Экофицол, Цепрова. Сходными с ним по принципу действия препаратами выступают следующие:

  • Нолицин;
  • Гатиспан;
  • Заноцин;
  • Абактал;
  • Левотек;
  • Левофлоксацин;
  • Элефлокс;
  • Ивацин;
  • Моксимак;
  • Офлоцид.

Спосіб застосування та дози

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae).

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи.

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників.

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

https://www.youtube.com/watch?v=https:tv.youtube.com

Легенева форма сибірської виразки.

Можливість застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile.

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і при застосуванні препарату Ципрофлоксацин. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Предлагаем ознакомиться:  Диффузные изменения и диффузная гиперплазия предстательной железы, что такое диффузные изменения в паренхиме и эхогенность предстательной железы

Clostridium difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії.

Потрібно пам’ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів.

Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, до яких є чутливою Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.

Діти та підлітки.

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані з застосуванням препарату, було статистично незначущим. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі.

У клінічні випробування було включено дітей та підлітків віком 5–17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту з застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

У клінічних дослідженнях оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1–17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане у разі наявності, за результатами мікробіологічного дослідження, інших інфекцій, згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику, коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювали у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину. У такому разі введення ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м’язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме ‒ у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину.

При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, у перші 48 годин лікування. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення лікування ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди (див.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення зору

Якщо при прийомі препарату виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції».

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система.

Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності, спостерігалися випадки епілептичного статусу. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами центральної нервової системи, які мають схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину припинити (див.

розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вживати необхідних заходів.

У пацієнтів, яким вводили ципрофлоксацин, спостерігалися випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість. Введення ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Серцеві розлади.

Застосування ципрофлоксацину пов’язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні препарату Ципрофлоксацинта лікарських засобів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див.

розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а також у разі наявності у пацієнтів факторів ризику подовження інтервалу QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вродженого синдрому подовженого QT, некорегованих електролітних розладів, таких як гіпокаліємія або гіпомагніємія та серцевих захворювань, зокрема серцевої недостатності, інфаркту міокарда або брадикардії).

Отзывы о Ципрофлоксацине

Отзывы о Ципрофлоксацине в таблетках можно встретить самые разные: кто-то считает препарат эффективным, кто-то сложил о нем прямо противоположное мнение. При этом практически в каждом отзыве есть упоминания о побочных эффектах, которые возникали на фоне лечения препаратом.

Глазные капли оцениваются пациентами как средство, не имеющее недостатков. Они “действительно лечат и лечат быстро”.

По мнению врачей, плюсами Ципрофлоксацина являются:

  • высокая бактерицидная активность;
  • широкий спектр антимикробного действия, включающий Грам (-) и Грам ( ) аэробов, микоплазмы, хламидии, микобактерии;
  • способность хорошо проникать в клетки и ткани макроорганизма, создавая там концентрации, превышающие сывороточные или близкие к ним;
  • длительный Т1/2 и наличие постантибиотического эффекта (благодаря этому препарат достаточно принимать всего 2 р./сут.);
  • доказанная эффективность при лечении госпитальных и внебольничных инфекций любой (практически) локализации (его применяют при ангине, ИМП, инфекциях костей, кожи и т.д.);
  • возможность применения при тяжелых инфекциях (в условиях стационара) в качестве
  • эмпирической антибактериальной терапии;
  • хорошая переносимость.

Внимание! Информация, представленная в статье, носит ознакомительный характер. Материалы статьи не призывают к самостоятельному лечению. Только квалифицированный врач может поставить диагноз и дать рекомендации по лечению, исходя из индивидуальных особенностей конкретного пациента.

Передозування

Повідомляли, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомляли також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину ({amp}lt; 10 %).

У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитися.

Побічні реакції

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висип і місцеві реакції у місці введення.

Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані у ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та внутрішньовенного шляхів застосування ципрофлоксацину.

Часто (≥ 1/100 до {amp}lt; 1/10).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея.

Нечасто (≥ 1/1000 до {amp}lt; 1/100).

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія.

З боку метаболізму та харчування: зниження апетиту.

З боку психіки: психомоторна збудливість/тривожність.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку.

З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії.

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок.

Загальний стан та реакції у місці введення: астенія, гарячка.

Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові.

Поодинокі (≥ 1/10000 до {amp}lt; 1/1000).

Інфекції та інвазії: антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним наслідком) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія.

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія.

З боку психіки: сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації.

З боку нервової системи: парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення.

З боку органів зору: порушення зору, наприклад диплопія.

З боку органів слуху: дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

З боку серцевої-судинної системи: тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгії, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів.

З боку нирок та сечовидільної системи:  ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальний стан та реакції у місці введення: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази.

Рідкісні (≤ 1/10000).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку нервової системи: мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія та псевдопухлини мозку.

З боку психіки: психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/ вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: порушення сприйняття кольорів.

З боку судин: васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса – Джонсона (що загрожує життю), токсичний епідермальний некроліз (що загрожує життю).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома (не можна розрахувати за даними, що існують на цей час).

З боку нервової системи: периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серця: шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, піруетна тахікардія (torsades de pointes)*.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Лабораторні показники: підвищене міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К.

* Ці реакції фіксувалися під час постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Часто 

Блювання, минуще підвищення трансаміназ, висипання

Нечасто

Тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезія і дизестезія, судоми, запаморочення, порушення зору, слуху, тахікардія, вазодилатація, гіпотонія, минуща печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, ниркова недостатність, набряк

Рідкісні 

Панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюхового нерва, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожиль

Застосування дітям.

Частоту випадків артропатії, зазначену вище, одержано у ході досліджень з участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дозволяють проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Состав

Таблетки, покрытые оболочкой 1 табл.
ципрофлоксацин 0,25 г
вспомогательные вещества: крахмал кукурузный; кросповидон М; лактоза; МКЦ; магния стеарат; тальк  
состав оболочки: полиэтиленгликоль 4000; титана двуокись пигментная; пропиленгликоль; тальк; коллидон VA-64;
оксипропилметилцеллюлоза
 

в контурной ячейковой упаковке 10 шт.; в пачке картонной 1 упаковка.

Раствор для инфузий 100 мл
ципрофлоксацин 200 мг
натрия хлорид 900 мг
вспомогательные вещества: динатриевая соль этилендиаминтетрауксусной кислоты (трилон Б); кислота молочная; вода для инъекций 
— до 100 мл
 

во флаконах или бутылках темного стекла по 100 мл; в пачке картонной 1 шт.

Капли глазные 1 мл
ципрофлоксацин 3 мг
вспомогательные вещества: этилендиаминтетрауксусной кислоты динатриевая соль; маннит; натрия ацетат безводный или 3-водный;
кислота уксусная ледяная; бензалкония хлорид; вода для инъекций
 

в полимерных флаконах-капельницах по 5 мл; в пачке картонной 1 флакон.

Ушные и глазные капли Ципрофлоксацин содержат ципрофлоксацина гидрохлорид в концентрации 3 мг/мл (в пересчете на чистое вещество), трилон Б, бензалкония хлорид, хлорид натрия, очищенная вода.

В глазной мази активное вещество также содержится в концентрации 3 мг/мл.

Таблетки Ципрофлоксацин: 250, 500 или 750 мг ципрофлоксацина, МКЦ, картофельный крахмал, кукурузный крахмал, гипромеллоза, натрия кроскармелоза, тальк, стеарат магния, двуокись кремния коллоидная безводная, макрогол 6000, добавка Е171 (титана диоксид), полисорбат 80.

Раствор для инфузий содержит действующее вещество в концентрации 2 мг/мл. Вспомогательные вещества: хлорид натрия, эдетат динатрия, молочная кислота, разбавленная кислота соляная, вода д/и.

  • Капли глазные и ушные 0,3%.
  • Концентрат для инфузионной терапии 2 мг/мл.
  • Таблетки, покрытые п/о 250 мг, 500 мг и 750 мг.
  • Мазь офтальмологическая 0,3%.

Код АТХ применяемых в отологии и офтальмологии лекарственных форм — S01AX13.

Фармакодинамика

Активен в отношении грамотрицательных аэробных бактерий: энтеробактерий (Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Hafnia alvei, Edwardsiella tarda, Providencia spp., Morganella morganii, Vibrio spp.

, Yersinia spp.), других грамотрицательных бактерий (Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.); некоторых внутриклеточных возбудителей (Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium avium intracellulare);

грамположительных аэробных бактерий: Staphylococcus spp. (Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus hominis), в меньшей мере — Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae). Большинство стафилококков, устойчивых к метициллину, устойчивы к ципрофлоксацину.

Чувствительность бактерий Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis умеренная.

К препарату резистентны: Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Clostridium difficile, Nocardia asteroides, Ureaplasma urealyticum. Действие препарата в отношении Treponema pallidum изучено недостаточно.

После перорального приема быстро всасывается из ЖКТ. Биодоступность составляет 50–85% Cmax препарата в сыворотке крови здоровых добровольцев после перорального приема (до еды) в дозе 250, 500, 750 и 1000 мг достигается через 1–1,5 ч и составляет 0,76, 1,6, 2,5, 3,4 мкг/мл соответственно; при использовании глазных капель — менее 5 нг/мл, средняя концентрация — ниже 2,5 нг/мл.

Распределяется в тканях и жидкостях организма. Высокие (выше чем в сыворотке) концентрации наблюдаются в желчи, легких, почках, печени, желчном пузыре, матке, семенной жидкости, ткани простаты, миндалинах, эндометрии, фаллопиевых трубах и яичниках. Хорошо проникает в кости, внутриглазную жидкость, бронхиальный секрет, слюну, кожу, мышцы, плевру, брюшину, лимфу.

Метаболизируется в печени (15–30%) с образованием малоактивных метаболитов (диэтилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоципрофлоксацин, формилципрофлоксацин). T1/2 (при неизмененной функции почек) составляет 3–5 ч. При нарушении функции почек — увеличивается до 12 ч. Выводится в основном через почки в неизмененном виде (при приеме внутрь — 40–50%, при в/в введении — 50–70%) и в виде метаболитов (при приеме внутрь — 15%, при в/в введении — 10%);

Больным с тяжелой почечной недостаточностью (Cl креатинина ниже 20 мл/мин/1,73 м2) необходимо назначать половину суточной дозы.

АнтибиотикЦипрофлоксацин является ранним фторхинолоном (препарат 1-го поколения) и применяется преимущественно при госпитальных инфекциях. Средство хорошо проникает в клетки и ткани (включая клетки бактерий и макроорганизмов) и имеет хорошие фармакокинетические параметры.

Фармакодинамика

Механизм действия препарата обусловлен способностью угнетать ДНК-гиразу (фермент бактериальных клеток) с нарушением синтеза ДНК, деления и роста микроорганизмов.

В Википедии указывается, что на фоне применения препарата не вырабатывается устойчивость к прочим, не относящимся к группе ингибиторов гиразы, антибиотикам. Это делает Ципрофлоксацин высокоэффективным в отношении бактерий, устойчивых к действию пенициллинов, каминогликозидов, тетрациклинов, цефалоспоринов и ряда других антибиотиков.

Наибольшую активность проявляет в отношении Грам (-) и Грам ( ) аэробов: H. influenzae, N. gonorrhoeae, Salmonella spp., P. aeruginosa, N. meningitidis, E. coli, Shigella spp.

Эффективен при инфекциях, вызванных: штаммами стафилококков (в том числе продуцирующих пенициллиназу), отдельными штаммами энтерококков, легионелл, кампилобактерий, хламидий, микоплазм, микобактерий.

Предлагаем ознакомиться:  Уколы мовалис от чего они

Активен в отношении продуцирующей бета-лактамазы микрофлоры.

Анаэробы умеренно чувствительны или резистентны к препарату. Поэтому пациентам со смешанной анаэробной и аэробной инфекцией лечение ципрофлоксацином следует дополнять назначением линкозамидов или Метронидазола.

Резистентными к антибиотику являются: Ureaplasma urealyticum, Streptococcus faecium, Treponema pallidum, Nocardia asteroides.

Резистентность микроорганизмов к препарату формируется медленно.

Фармакокинетика

После приема таблетки препарат быстро и в полном объеме абсорбируется в ЖКТ.

Основные фармакокинетические показатели:

  • биодоступность — 70%;
  • ТCmax в плазме крови — 1–2 ч после приема;
  • T½ — 4 ч.

С плазменными белками связывается от 20 до 40% вещества. Ципрофлоксацин хорошо распределяется в биологических жидкостях и тканях организма, причем его концентрация в тканях и жидкостях может существенно превышать плазменную.

Через плаценту проникает в цереброспинальную жидкость, экскретируется в грудное молоко, высокие концентрации фиксируются в желчи. До 40% принятой дозы элиминируется в течение 24 ч в неизмененном виде почками, часть дозы выводится с желчью.

Условия хранения препарата Ципрофлоксацин-АКОС

Ципрофлоксацин назначают для лечения инфекционных заболеваний ЛОР-органов, органов малого таза, костей, кожи, суставов, брюшной полости, респираторного тракта, урогенитальных и послеоперационных инфекций, вызванных чувствительной к препарату флорой.

Препарат может применяться у пациентов с иммунодефицитными состояниями (в т.ч. при состояниях, которые развиваются при нейтропении, или обусловлены применением иммуносупрессоров).

Ципрофлоксацин (как и другие ранние фторхинолоны) является предпочтительным препаратом при лечении ИМП, включая, в том числе, госпитальные инфекции.

Благодаря способности хорошо проникать в ткани и, в частности, в ткань предстательной железы, фторхинолоны практически не имеют альтернативы при лечении бактериального простатита.

Проявляя высокую активность в отношении наиболее вероятных возбудителей госпитальной пневмонии (золотистого стафилококка, энтеробактерий и синегнойной палочки), имеет важное значение при пневмонии, связанной с необходимостью проведения искусственной вентиляции легких.

Если возбудителем заболевания является P.aeruginosa, перед назначением препарата следует установить ее чувствительность к ципрофлоксацину. Это связано с тем, что в отделениях интенсивной терапии более трети штаммов синегнойной палочкиневосприимчивы к препарату.

Важное значение препарат имеет при интраабдоминальных хирургических инфекциях и инфекциях гепатобилиарной системы. Для профилактики инфицирования он может быть назначен больным с панкреонекрозом.

Фторхинолоны не используются при инфекциях ЦНС. Это связано с их невысокой пенетрацией (проникновением) в цереброспинальную жидкость. При этом они эффективны при менингите, возбудителями которого являются устойчивые к цефалосплоринам 3-го поколения Грам (-) бактерии.

Наличие нескольких лекарственных форм позволяет использовать препарат для проведения ступенчатой терапии. При переходе с введения Ципрофлоксацина в/в на пероральный прием с целью поддержания терапевтической концентрации дозу для приема внутрь следует увеличить.

Так, если больному было назначено введение 100 мг внутривенно, то внутрь ему следует принимать 250 мг, а, если в вену вводилось 200 мг, то 500 мг.

В офтальмологии применяется при поверхностных бактериальных инфекциях глаза (глаз) и его придатков, а также при язвенном кератите.

Показания к применению Ципрофлоксацина в отологии: острый бактериальный отит внешнего уха и острый бактериальный отит среднего уха у пациентов с тимпаностомической трубкой.

Противопоказания при системном применении:

  • гиперчувствительность;
  • беременность;
  • лактация;
  • выраженная дисфункция почек/печени;
  • указания на вызванный применением хинолонов тендинит в анамнезе.

Капли для глаз и ушей противопоказаны при грибковых и вирусных инфекциях глаз/ушей, при непереносимости Ципрофлоксацина (или других хинолонов), в периоды беременности и кормления грудью.

Детям таблетки и раствор для в/в введения можно назначать с 12 лет, глазные и ушные капли — с 15 лет.

Согласно инструкции, Ципрофлоксацин противопоказан при индивидуальной чувствительности или непереносимости компонентов препарата. Препарат в виде каплей для глаз и ушей нельзя использовать при вирусных и грибковых инфекциях этих органов, а также для лечения детей младше 15 лет. Раствор для внутривенного введения противопоказан до 12 лет. Другие ограничения к применению:

  • грудное вскармливание и беременность (при лактации выделяется с молоком);
  • прием алкоголя;
  • заболевания печени или почек;
  • тендинит в анамнезе, вызванный применением хинолонов, вызывающих повышение чувствительности к Ципрофлоксацину.

Согласно инструкции, при передозировке препаратом не проявляются какие-либо специфические признаки, могут лишь усилиться побочные реакции. В этом случае показано симптоматическое лечение в виде промывания желудка, создания кислой реакции мочи, приема рвотных препаратов и обильного питья. Эти мероприятия проводятся на фоне поддержки жизненно важных органов и систем.

Для всех лекарственных форм: гиперчувствительность к компонентам препарата (в т.ч. к другим фторхинолонам).

Таблетки: беременность, период грудного вскармливания, детский и подростковый возраст до 18 лет.

Глазные капли: вирусный кератит, детский возраст до 1 г. С осторожностью — атеросклероз сосудов головного мозга, нарушение мозгового кровообращения, судорожный синдром.

Инструкция по применению Ципрофлоксацина

Суточная доза для взрослого человека варьирует в пределах от 500 мг до 1,5 г/сут. Делить ее следует на 2 приема с интервалом в 12 ч.

Для предупреждения кристаллизации солей в моче антибиотик следует принимать с большим объемом жидкости.

Разовую дозу подбирают в зависимости от диагноза:

  • урогенитальные инфекции— от 2*250 до 2*500 мг при неосложненных острых, от 2*500 до 2*750 мг при осложненных;
  • цистит у женщин перед менопаузой — 500 мг (однократно);
  • инфекции респираторного тракта (в зависимости от возбудителя и тяжести заболевания) — от 2*500 до 2*750 мг;
  • гонорея — 500 мг однократно при острой неосложненной и от 2*500 до 2*750 мг мг, если у больного диагностирована экстрагенитальная форма заболевания, а также в случаях, когда заболевание протекает с осложнениями ;
  • поражения суставов и костей, тяжелые, угрожающие жизни больного, инфекции, септицемия, перитонит (в частности, при наличии Pseudomonas, Streptосоccus или Staphylococcus) — 2*750 мг;
  • гастроинтестинальные инфекции — от 2*250 до 2*500 мг;
  • ингаляционная форма сибирской язвы — 2*500 мг;
  • профилактика инвазивных инфекций, вызванных N. meningitidіs — 1*500 мг.

Лечение продолжают, пока не будут купированы клинические симптомы, и еще несколько дней после их исчезновения и нормализации температуры тела. В большинстве случаев курс длится от 5 до 15 дней, при поражениях суставов и костной ткани его продлевают до 4-6 недель, при остеомиелите — до 2-х месяцев.

Больным с дисфункцией почектребуется коррекция дозы и/или длительности интервала.

Применение ампул

Ципрофлоксацин в ампулах рекомендуется вводить внутривенно в виде капельной инфузии. Доза для взрослого человека — 200-800 мг/сут. Продолжительность курса в среднем от 1 недели до 10 дней.

При урогенитальных инфекциях, поражениях суставов и костей или ЛОР-органов больному дважды в течение дня вводят по 200-400 мг. При инфекциях респираторного тракта, внутрибрюшных инфекциях, септицемии, поражениях мягких тканей и кожи разовая доза при той же кратности применений составляет 400 мг.

При дисфункции почек стартовая доза — 200 мг, впоследствии ее корректируют с учетом Clcr.

В случае применения ампул в дозе 200 мг продолжительность инфузии — 30 минут, при введении препарата в дозе 400 мг — 1 час.

Уколы Ципрофлоксацина не назначают.

При язвенном кератите лечение проводят по следующей схеме:

  • 1 сутки — в первые 6 часов в конъюнктивальную полость вводят по 2 капли раствора через каждые 15 минут, затем интервалы между инстилляциями увеличивают до получаса (разовая доза та же — 2 капли);
  • 2 сутки — 2 капли с интервалом между инстилляциями в 60 минут;
  • 3-14 сутки — 2 капли с интервалом между инстилляциями в 4 часа.

Лечение при язвенном кератите может длиться дольше 14 дней. Схема лечения подбирается индивидуально лечащим врачом.

При поверхностных бактериальных инфекциях глазаи его придатков стандартная доза — 1-2 капли при кратности применений 4 р./сут. В особо тяжелых случаях в первые 48 часов больному закапывают по 1-2 капли через каждые 2 часа.

Лечение длится от 7 до 14 дней.

После инстилляции для снижения системной абсорбции введенного в глаз лекарства рекомендуется носослезная окклюзия.

В случае сопутствующего лечения другими офтальмологическими препаратами для местного применения следует выдерживать 15-тиминутные интервалы между их введением и введением Ципрофлоксацина.

В отологии стандартная доза препарата — 4 капли в предварительно очищенный слуховой проход пораженного уха 2 р./сут.

Пациентам, использующим ушные тампоны, дозу повышают только при первом применении препарата: детям вводят 6, взрослым — 8 капель.

Курс не должен длиться больше 10 дней. При необходимости его продления следует определить чувствительность местной флоры.

В случае применения других средств для местного применения между их введением и введением Ципрофлоксацина необходимо выдерживать интервал в 10-15 минут.

Дозировка детям от 15-ти лет: по 3 капли дважды в течение суток.

Влияние нарушения функции почек/печени на фармакокинетические параметры препарата в форме ушных и глазных капель не изучалось.

Чтобы избежать вестибулярной стимуляции, раствор перед введением в слуховой проход подогревают до температуры тела.

Пациент должен лечь на противоположный относительно пораженного уха бок. В таком положении ему рекомендуется оставаться еще в течение 5-10 минут после закапывания раствора.

Также допускается после местного очищения ввести на 1-2 дня в слуховой проход смоченный в растворе тампон из гигроскопичной ваты или марли. Для насыщения препаратом его следует смачивать дважды в день.

Чтобы избежать загрязнения кончика флакона-капельницы и раствора, не следует прикасаться капельницей к векам, ушной раковине, наружному слуховому проходу, прилегающим к ним участкам и любым другим поверхностям.

Дополнительно

Принципиальной разницы в том, как принимать препараты разных производителей, нет: инструкция по применению Ципрофлоксацин-АКОС аналогична инструкции на Ципрофлоксацин-ФПО, Ципрофлоксацин-Промед, Веро-Ципрофлоксацинили Ципрофлоксацин-Тева.

Для детей и подростков моложе 18-ти лет препарат рекомендуется назначать только в случае устойчивости возбудителя к другим химиотерапевтическим средствам.

Фармакологические группы

Рубрика МКБ-10 Синонимы заболеваний по МКБ-10
H00.0 Гордеолум и другие глубокие воспаления век Мейбомиит
Мейбомит
Ячмень
H01.0 Блефарит Блефариты
Воспаления век
Воспалительные заболевания век
Демодекозный блефарит
Поверхностная бактериальная инфекция глаз
Поверхностная инфекция глаза
Чешуйчатый блефарит
H04.3 Острое и неуточненное воспаление слезных протоков Бактериальный дакриоцистит
Дакриоцистит
Хронический дакриоцистит
H10 Конъюнктивит Бактериальный конъюнктивит
Коньюнктивит инфекционно-воспалительный
Поверхностная инфекция глаза
Синдром красного глаза
Хронический неинфекционный конъюнктивит
H10.3 Острый конъюнктивит неуточненный Острый конъюнктивит
H10.4 Хронический конъюнктивит Папиллярный конъюнктивит
Фликтенулезный кератоконъюнктивит
Хронический аллергический конъюнктивит
Хроническое воспаление конъюнктивы
H10.5 Блефароконъюнктивит Блефароконъюнктивиты
Стафиллококковый блефароконъюнктивит
Хронический блефароконъюнктивит
H10.9 Конъюнктивит неуточненный Вторично инфицированные конъюнктивиты
Гиперпапиллярный конъюнктивит
Катаральный конъюнктивит
Круглогодичный конъюнктивит
Негнойные конъюнктивиты
Негнойные формы конъюнктивита
Негнойный конъюнктивит
Неинфекционный конъюнктивит
Подострый конъюнктивит
Трахомный конъюнктивит
H16 Кератит Аденовирусный кератит
Бактериальные кератиты
Весенний кератит
Глубокий кератит без поражения эпителия
Глубокий кератит без повреждения эпителия
Дисковидный кератит
Древовидный кератит
Кератит rosacea
Кератит с деструкцией роговицы
Поверхностный кератит
Поверхностный точечный кератит
Точечный кератит
Травматический кератит
H16.0 Язва роговицы Аллергическая краевая язва роговицы
Аллергическая язва роговицы
Бактериальная язва роговицы
Гнойная язва роговицы
Гнойные язвы роговицы
Изъязвление роговицы
Изъязвления поверхностных слоев роговицы
Кератит с изъязвлениями роговицы
Кератомаляция
Корнеальная язва
Краевая язва роговицы
Рецидивирующие эрозии роговицы
Рецидивирующие язвы роговицы
Септическая язва роговицы
Травматическая эрозия роговицы
Трофические язвы роговицы
Эпителиальные точечные кератиты
Эрозия роговицы
Язва краевая
Язва роговицы
Язвенный кератит
H16.2 Кератоконъюнктивит Бактериальные кератоконъюнктивиты
Весенний кератоконъюнктивит
Глубокие формы аденовирусного кератоконъюнктивита
Инфекционные конъюнктивиты и кератоконъюнктивиты, обусловленные Chlamydia trachomatis
Острый аллергический кератоконъюнктивит
Фликтенулезный кератоконъюнктивит
Хронический аллергический кератоконъюнктивит
S05 Травма глаза и глазницы Непроникающее ранение глазного яблока
Поверхностная травма роговицы
Посттравматическая кератопатия
Посттравматическая центральная дистрофия сетчатки
Проникающее ранение роговицы
Проникающие ранения роговицы
Ранения глаза проникающие
Состояние после травм глаза
Состояние после травм глазного яблока
Состояние после травмы глазного яблока
Травмы переднего отдела глаза
Травмы роговицы
Травмы тканей глаз
Травмы тканей глаза
Z100* КЛАСС XXII Хирургическая практика Абдоминальная операция
Аденомэктомия
Ампутация
Ангиопластика коронарных артерий
Ангиопластика сонных артерий
Антисептическая обработка кожи при ранениях
Антисептическая обработка рук
Аппендэктомия
Атероэктомия
Баллонная коронарная ангиопластика
Вагинальная гистерэктомия
Венечный байпас
Вмешательства на влагалище и шейке матки
Вмешательства на мочевом пузыре
Вмешательство в полости рта
Восстановительно-реконструктивные операции
Гигиена рук медицинского персонала
Гинекологическая хирургия
Гинекологические вмешательства
Гинекологические операции
Гиповолемический шок при операциях
Дезинфекция гнойных ран
Дезинфекция краев ран
Диагностические вмешательства
Диагностические процедуры
Диатермокоагуляция шейки матки
Длительные хирургические операции
Замена фистульных катетеров
Инфекция при ортопедических хирургических вмешательствах
Искусственный клапан сердца
Кистэктомия
Кратковременные амбулаторные хирургические вмешательства
Кратковременные операции
Кратковременные хирургические процедуры
Крикотиреотомия
Кровопотеря при хирургических вмешательствах
Кровотечение во время операции и в послеоперационном периоде
Кульдоцентез
Лазеркоагуляция
Лазерокоагуляция
Лазерокоагуляция сетчатки
Лапароскопия
Лапароскопия в гинекологии
Ликворная фистула
Малые гинекологические операции
Малые хирургические вмешательства
Мастэктомия и последующая пластика
Медиастинотомия
Микрохирургические операции на ухе
Мукогингивальные операции
Наложение швов
Небольшие хирургические вмешательства
Нейрохирургическая операция
Обездвиживание глазного яблока в офтальмохирургии
Орхиэктомия
Осложнения после удаления зуба
Панкреатэктомия
Перикардэктомия
Период реабилитации после хирургических операций
Период реконвалесценции после хирургических вмешательств
Перкутанная транслюминальная венечная ангиопластика
Плевральный торакоцентез
Пневмонии послеоперационные и посттравматические
Подготовка к хирургическим процедурам
Подготовка к хирургической операции
Подготовка рук хирурга перед операцией
Подготовка толстой кишки к хирургическим вмешательствам
Послеоперационная аспирационная пневмония при нейрохирургических и торакальных операциях
Послеоперационная тошнота
Послеоперационные кровотечения
Постоперационная гранулема
Постоперационный шок
Ранний послеоперационный период
Реваскуляризация миокарда
Резекция верхушки корня зуба
Резекция желудка
Резекция кишечника
Резекция матки
Резекция печени
Резекция тонкой кишки
Резекция части желудка
Реокклюзия оперированного сосуда
Склеивание тканей при хирургических вмешательствах
Снятие швов
Состояние после глазных операций
Состояние после оперативных вмешательств
Состояние после оперативных вмешательств в полости носа
Состояние после резекции желудка
Состояние после резекции тонкого кишечника
Состояние после тонзилэктомии
Состояние после удаления двенадцатиперстной кишки
Состояние после флебэктомии
Сосудистая хирургия
Спленэктомия
Стерилизация хирургического инструмента
Стерилизация хирургического инструментария
Стернотомия
Стоматологические операции
Стоматологическое вмешательство на пародонтальных тканях
Струмэктомия
Тонзиллэктомия
Торакальная хирургия
Торакальные операции
Тотальная гастрэктомия
Трансдермальная внутрисосудистая коронарная ангиопластика
Трансуретральная резекция
Турбинэктомия
Удаление зуба
Удаление катаракты
Удаление кист
Удаление миндалин
Удаление миомы
Удаление подвижных молочных зубов
Удаление полипов
Удаление сломанного зуба
Удаление тела матки
Удаление швов
Уретротомия
Фистула ликворопроводящих путей
Фронтоэтмоидогайморотомия
Хирургическая инфекция
Хирургическая обработка хронических язв конечностей
Хирургическая операция
Хирургическая операция в области анального отверстия
Хирургическая операция на толстой кишке
Хирургическая практика
Хирургическая процедура
Хирургические вмешательства
Хирургические вмешательства на ЖКТ
Хирургические вмешательства на мочевыводящих путях
Хирургические вмешательства на мочевыделительной системе
Хирургические вмешательства на мочеполовой системе
Хирургические вмешательства на сердце
Хирургические манипуляции
Хирургические операции
Хирургические операции на венах
Хирургическое вмешательство
Хирургическое вмешательство на сосудах
Хирургическое лечение тромбозов
Хирургия
Холецистэктомия
Частичная резекция желудка
Чрезбрюшинная гистерэктомия
Чрезкожная транслюминальная коронарная ангиопластика
Чрескожная транслюминальная ангиопластика
Шунтирование коронарных артерий
Экстирпация зуба
Экстирпация молочных зубов
Экстирпация пульпы
Экстракорпоральное кровообращение
Экстракция зуба
Экстракция зубов
Экстракция катаракты
Электрокоагуляция
Эндоурологические вмешательства
Эпизиотомия
Этмоидотомия

Ципрофлоксацин при беременности

Безопасность применения и действенность препарата при беременности не установлены.

Эксперименты на животных показали, что у молодых животных препарат вызывал артропатию. Применение доз, превышающих в 6 раз среднесуточную для человека, у беременных самок крыс и мышей не провоцировало каких-либо отклонений в развитии плода.

У кроликов, получавших 30 и 100 мг/кг Ципрофлоксацина внутрь, фиксировались нарушения функции ЖКТ и, как следствие этого, потеря массы тела и увеличение случаев невынашивания беременности. Тератогенного действия при этом выявлено не было.

При введении в вену препарата в дозе 20 мг/кг также не отмечалось тератогенного действия и токсического действия на эмбрион и организм матери.

Использование при беременности Ципрофлоксацина для местного применения возможно при наличии показаний и при условии, что польза для материнского организма превысит риски для плода.

В соответствии с классификацией FDA препарат относится к категории С.

Ципрофлоксацин выделяется в молоко, поэтому кормящим женщинам необходимо решить (с учетом степени важности применения препарата для матери), прекращать грудное вскармливание или отказаться от лечения Ципрофлоксацином.

Местные формы в период лактации используют с осторожностью, т.к. неизвестно проникает ли в этом случае лекарство в грудное молоко.

Таблетки. Противопоказано при беременности. На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.

Глазные капли: Возможно применение при беременности и в период грудного вскармливания, если ожидаемый эффект терапии превышает потенциальный риск для плода или ребенка.

Меры предосторожности

Таблетки. При возникновении болей в сухожилиях или при появлении первых признаков тендовагинита лечение следует прекратить в связи с тем, что велик риск воспаления и разрыва сухожилия.

Больным с эпилепсией, приступами судорог в анамнезе, сосудистыми заболеваниями и органическими поражениями мозга назначать препарат следует только по жизненным показаниям.

При возникновении во время или после лечения тяжелой и длительной диареи следует исключить диагноз псевдомембранозного колита, который требует немедленной отмены препарата и назначения соответствующего лечения.

В период лечения необходимо обеспечить потребление достаточного количества жидкости при соблюдении нормального диуреза.

В период лечения следует избегать контакта с прямыми солнечными лучами.

Глазные капли. применяют только местно. Нельзя вводить субконъюнктивально или прямо в переднюю камеру глаза.

Если при длительном применении продолжается или нарастает конъюнктивальная гиперемия, следует прекратить использование препарата. В период лечения не рекомендуется ношение мягких контактных линз. Перед использованием жестких линз — их следует снять и вновь надеть не ранее чем через 15–20 мин после инстилляции препарата.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcreators

Все лекарственные формы. Пациентам, принимающим препарат, следует соблюдать осторожность при вождении автомобиля и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.

You May Also Like

About the Author: admin4ik

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Adblock detector